Минулої суботи колектив Сумського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (Центр) мав щасливу нагоду побувати на екскурсії на Полтавщині. Спершу маршрут двох туристичних автобусів проліг до Опішного – столиці гончарного ремесла. Ми побували у Національному музеї-заповіднику українського гончарства, який містить понад 55 тисяч творів і колекцій майстрів-гончарів і художників-керамістів. Там на величезній території розмістились і музейні приміщення, і печі для випалювання горщиків, і дуже багато креативних скульптур, залишених майстрами після різних творчих фестивалів і симпозіумів. На цій території особлива аура, сповнена подихом далеких часів, розмаїттям талантів української землі, невичерпною енергією, іскрометним гумором і оптимізмом.
Тут можна почерпнути багато цікавої інформації, отримати поживу для розуму і душі, пройти майстер-клас з ліплення глиняних творів, помилуватися багатьма скульптурами і просто гарно відпочити на свіжому повітрі, чим ми із задоволенням і займалися упродовж кількох годин.
Потім працівники служби «103» потрапили на іншу локацію – на околицю Опішного, де на великій площі вирував фестиваль «Опішня СливаФест». Напевне, славнозвісні сливи «Опішнянки» – ще одна родзинка полтавського краю – і дали Опішнянській об’єднаній територіальній громаді привід для проведення вже другого неповторного фестивалю. Звичайно, це ще не Сорочинський ярмарок, але вже впритул до нього наближається. Безперечно, королевою того дня була Слива і все, що з нею пов’язано. Так, на великій сцені постійно відбувалося якесь дійство: виступи професійних і самодіяльних колективів, показ колекцій одягу в етностилі, розіграш призів «Сливові забави» і навіть конкурс краси «Міс СливаФест-2021».
А в цей час на іншій, кулінарній сцені, кипіли свої, апетитні, пристрасті під загальною назвою «Сливові традиції опішнянських господинь». Під керівництвом зіркового ведучого Руслана Сенічкіна та за участі місцевих господинь проводились кулінарні шоу із приготування козацької шпундри, вареників зі сливами, м’ясця з томленими сливами тощо. А наостанок – фотосесія зі знаменитим столичним гостем – як же без цього?
Учасникам фестивалю було де розгулятися та розкошелитися. Адже до їхніх послуг пропонувалися: фуд-зона; містечко майстрів; продаж сувенірів і крафтової продукції; дитяча зона з атракціонами; зона розваг; велоквест «Макітра опішнянських слив» і т.п.
За програмою організаторів, заходи тривали до пізнього вечора, однак на нас чекав інший захоплюючий напрямок – до чарівної Полтави. Спершу ми відвідали Музей історії Полтавської битви, який було відкрито ще у переддень 200-річчя відомої баталії – 26 червня 1909 року. Відтоді музей постійно приваблює відвідувачів своїми численними експонатами, величезною діорамою, що відтворює останні хвилини переможної битви, і цікавими розповідями екскурсоводів – про ті далекі події, про роль історичних персонажів у ході Великої Північної війни та у подальшому розвитку України.
Потім було відвідання Музею-садиби Івана Котляревського, автора знаменитих «Енеїди» та «Наталки Полтавки», прогулянки центром теплого й затишного міста. Працівники нашого закладу помилувалися Круглою площею, погуляли Корпусним садом, сфотографувалися біля «Орла» – монумента Слави на честь перемоги над шведами у Полтавській битві в 1709 році. Не залишили ми поза увагою також пам’ятник Івану Мазепі, білу ротонду, або Альтанку на Івановій горі і, звичайно, пам’ятник галушці. А ще багато чого не побаченого й не почутого залишили на наступне відвідання чудового міста та області…
За кількістю отриманих тієї погожої осінньої суботи вражень та емоцій ми, здається, прожили не один, а кілька днів. А спогадів залишиться ще на довше – напевне, до наступної поїздки. Усі туристи та їхні діти щиро вдячні нашій об’єднаній профспілковій організації за влаштовану екскурсію, а адміністрації Центру – за сприяння у проведенні цього цікавого заходу.
Наталія Даниленко
